пора змінювати декорації... я іду по вулиці - так тепленько, сонечко.... трава зелена.... і посеред тої трави сидить чорне кошеня... воно так не вписується у ті всі яскраві кольори....
так само і я - навколо мене вирує життя, воно різнокольорове і таке класне, а я сижу посеред цього всього і не розумію що від мене хочуть. тому що багато що сховано від мене. я не бачу синього неба за тими перешкодами, які побудувала САМА.... я не розумію чому, але мені хочеться сховатися туди, де мене найкраще видно... тому що я контрастую з цим світом... я не така. вчора одна людиночка мені сказала, що коли вона мене вперше побачила, то подумала що я якась ненормальна - голосно сміюся, всьому радію (здавалось би, чому і головне нащо?), все переводжу на жарт і виглядаю щирою, на відміну ві свього покритого блискучою мішурою. мені сказали що Бог в мені дуже класно відкривається. я до кінця не поняла чому, але... в тих очах не було брехні....
і я зрозуміла 1 штуку.... всі мої шифри дуже укорінились в мені і я повинна щось змінювати............я вже думала поїхати завтра на дачу.. а що. обстановку змінити, на городі позагорати, про життя подумати.... але з іншого боку........... я там відволічусь........... забуду................. але НІЧОГО не вирішу................