Ira Visielieva: (wave)
Юра Махиніч: скінь но мені цю фотку а то не можу розгледіти. ну ти почала на діско ходить
Ira Visielieva: cs4950.vkontakte.ru/u116991233/142882427/x_31b2... . да вже закінчувать пора, 3й рік уже. в нас вечірка була, університетська - на такі заходи я хожу. а взагалі в клуб дуже рідко, не подобається мені там публіка
Юра Махиніч: а чого публіка не подобається
Ira Visielieva: пяні всі або накурені. якшо я йду танцювать в клуб то я не хочу щоб до мене приставали різні ... .
Юра Махиніч: ого. є вихід
Ira Visielieva: наприклад?
Юра Махиніч: наприклад випить до їхнього уровня і ти різниці не почуєш
Ira Visielieva: нашо? я не пью
Юра Махиніч: а зря
Ira Visielieva: не думаю
Юра Махиніч: попродувала б раз: за уши не відтягнули
Ira Visielieva: я не бачу сенсу в тому щоб написваться, я люблю розуміть шо роблю і нашо роблю
Юра Махиніч: сенс не в тому щоб напиватися
Ira Visielieva: ага, тільки люди ось чогось не мають міри
Юра Махиніч: а в тому щоб оримать настрій
Ira Visielieva: і я взагалі не дуже хочу підтримувать розмову в такому руслі ...і в мене настрій чудовий і без алкоголюЮра Махиніч: ого
Ira Visielieva: ти мене не переубєдиш, а тільки час витратиш
Юра Махиніч: я знаю. я тільки із фотографії твоєї ...
Ira Visielieva: )
Юра Махиніч: ти шо обідилась? як в тебе навчання?
Ira Visielieva: класною завал трохи, як зазвичай перед днем народження, але справляюсь
Юра Махиніч: коли
Ira Visielieva: 29
Юра Махиніч: ого, а це ти вже справляєш? правильно чого тянуть. а мене запросиш?
Ira Visielieva: а треба?
Юра Махиніч: канешно. ти шо однокласника не запросиш
Ira Visielieva: а чого ти маєш буть виключенням з всіх інших однокласників?
Юра Махиніч: не поняв
Ira Visielieva: ну, ніяких однокласників я не запрошую. по перше тому що не хочу, по друге тому шо школу ми закінчили майже 3 роки назад, по третє бо святкую в клайпеді
Юра Махиніч: ну той шо як 3 роки. тіпа все, ідіть усі на... не красиво
Ira Visielieva: я не спілкувалась з однокласниками, я не хочу їх бачить в переважній більшості
Юра Махиніч: а шо вони тобі зробили
Ira Visielieva: в тому то й справа що нічого хорошого. я друзями називаю людей яких любл юі ціную з якими постійно підтримую звязок,з якими хочу його підтримувать
Юра Махиніч: ладно на всіх. ти шо мене віденосиш до всіх?
Ira Visielieva: вполнє
Юра Махиніч: ого а чого це
Ira Visielieva: а я з тобою якось повишено спілкувалась? на тому ж рівні
Юра Махиніч: ????????????????????????????????????????????????????????????
Ira Visielieva: абсолютно
Юра Махиніч: ну ніфіга собі кіданула,,,,,,,,
Ira Visielieva: да? поясни чого ти думаєш шо ти займаєш в моєму житті якусь особливу позицію?
Юра Махиніч: а з другої сторони: ти мене прирівнюєш до всіх! я тобі шось погане зробив? га??
Ira Visielieva: а хороше?
Юра Махиніч: хороше? подарував найкращі дружні роки в школі. шо не так?
Ira Visielieva: дружба це набагато глибше ніж те шо між нами було
Юра Махиніч: ну понятно. і шо для тебе зробили ці подруги я шо я мав для тебе зробить
Ira Visielieva: вони тут , зі мною, ми разом проводим час, веселимся, говорим на різні теми, в мене нема від них таємниць.. майже. це люди які поруч і я за це вдячна, які мене люблять, з якими цікаво і є про шо поговорить. я їх люблю і ціную
Юра Махиніч: а мене ?
Ira Visielieva: Юр, наші пространні разговори на тєму як в кого дєла і шо робить юлька і свєтка це просто спілкування знайомих, обмін новимами
Юра Махиніч:
Ira Visielieva: коли ми гуляли тоді в рівному пару раз мені було нудно, чесно
Юра Махиніч: а шо ти хотіла
Ira Visielieva: я? від тебе? Боже збав, нічого
Юра Махиніч: ну ти даєш
Ira Visielieva: принаймні вже дано нічого
Юра Махиніч: ну ладно не хочеш мене запрошувать той не нада
Ira Visielieva: от скажи мені одне, ти б приїхав в литву якби я запросила? зробив би візу за 35 євро і витратив би 100 євро на дорогу?
Юра Махиніч: ну канешно привлетів би
Ira Visielieva: бла-бла
Юра Махиніч: а ти як думала ?
Ira Visielieva: а я думаю що ні. це те саме як коли я була в америці мене запрошували на весілля в україні. як би мені не були дорогі ті люди , я не полетіла чогось
Юра Махиніч: якщо сейоно, то якщо ти говориш такі речі, не нема в тебе друзів от і все
Ira Visielieva: думаєш?
Юра Махиніч: впевнений. в дружбі кордони не грають ролі. сьогодні ти в литві а завтра в україні чи ще десь і кожен раз прийдеться нових друзів шокуть?
Ira Visielieva: в мене є друзі які в україні. та ж юлька, пашка, лена лащук, віталік і те шо вони не тут зараз зі мною не проблематому шо ми підтримуєм звязок. постійно
Юра Махиніч: та ладно... хай буде по твоєму ти краще познаком мене із тими шо на твоїй фотографії. та нічо такі подругі
[Ira Visielieva: прасті, у нас клуб тих хто майже замужем )) та і не твого ріня дівчата.
Юра Махиніч: нічо не поняв
Ira Visielieva: ну одна наступного літа заміж виходить а в нас трьох є хлопці.
Юра Махиніч: ніфіга собі, а в тебе хто
...
на такій райдужній ноті розмова обірвалась. та і що тут казати - я звикла до розумних і толкових хлопців, а оце інакше як помилками молодості й не назвеш )