воскресенье, 26 апреля 2009
14:23

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Чому люди так прагнуть бути сильними фізично і морально?? Чому бояться зізнаватись, що їм боляче???
чому всі ховаються за показними усмішками і коли ти бачиш сльози в їх очах стверджують що "це шось в глаз попало"?
і найцікавіше... то херня, шо я не можу цього зрозуміти, але шо я сама така то факт................
я ховаюсь за стінами, які сама собі збудувала, говорю банальності і роблю те, чого від мене очікують ті, кому впринципі плювати на мене з вежі мобільного звязку "київстар"............

люди приходять в моє життя.. люди з нього йдуть.. а я надягаю різнокольорові окуляри, слухаю музику в навушниках, п"ю каву і живу далі.... і що важливо - рівно дихаю... без збоїв з ярликом"LOVE", без сбоїв з ярликом "You"...

 


URL
пятница, 24 апреля 2009
18:41

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
і справді, КОЛИ????????????????????????

URL
18:24

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
пора змінювати декорації... я іду по вулиці - так тепленько, сонечко.... трава зелена.... і посеред тої трави сидить чорне кошеня... воно так не вписується у ті всі яскраві кольори....
так само і я - навколо мене вирує життя, воно різнокольорове і таке класне, а я сижу посеред цього всього і не розумію що від мене хочуть. тому що багато що сховано від мене. я не бачу синього неба за тими перешкодами, які побудувала САМА.... я не розумію чому, але мені хочеться сховатися туди, де мене найкраще видно... тому що я контрастую з цим світом... я не така. вчора одна людиночка мені сказала, що коли вона мене вперше побачила, то подумала що я якась ненормальна - голосно сміюся, всьому радію (здавалось би, чому і головне нащо?), все переводжу на жарт і виглядаю щирою, на відміну ві свього покритого блискучою мішурою. мені сказали що Бог в мені дуже класно відкривається. я до кінця не поняла чому, але... в тих очах не було брехні....
і я зрозуміла 1 штуку.... всі мої шифри дуже укорінились в мені і я повинна щось змінювати............я вже думала поїхати завтра на дачу.. а що. обстановку змінити, на городі позагорати, про життя подумати.... але з іншого боку........... я там відволічусь........... забуду................. але НІЧОГО не вирішу................

@музыка: живіт співає - не подобається йому сьогоднішній піст............

URL
среда, 22 апреля 2009
19:43

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Люди - не кораблі, люди - маршрутки, що кружляють за певним графіком по колу кожен день, роблячи зупинки лиш ненадовго і у визначених місцях....

@музыка: скрябін - люди як кораблі....................................

URL
17:17

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
схаменись! ти не повернеш! ти не в змозі! схаменись!
ДОСИТЬ безнадійно блукати вулицями, нптираючи мозолі від туфель на "шпильках"! закривати червоні від сліз очі сонячними окулярами! наклеювати на нафарбовані губи посмішку! ДОСИТЬ робити вигляд що в тебе все добре!!!
чому не відпустити?! чому б не забути?!
ти програла,але ж ти вільна.
ти вільна!!!
загуби...випаруй...поверни крила...


I don't know what i should do now...
I don't know where i should go...
I'm still here waiting for you...
I'm lost when yourе not around...
I need to hold on to you...
I just can't go...

@музыка: ТІК - апрєль

URL
вторник, 21 апреля 2009
19:47

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
любовь была. сплыла и точка.
закончилась на этом строчка.
да, было.. ну и что? теперь мне легче,
как бы тебя мне вычеркнуть из сердца?

казалось бы - нет шансов, ну и слава Богу.
но сердце выбрало другую мне дорогу.
оно не хочет слушать доводов рассудка -
ведь для него всё это просто шутка.

а небо плачет у меня над головою,
о том чего и не было у нас с тобою
ничё серьезного. так просто, по-приколу.
и я сижу в кафе, потягиваю колу,

пытаюсь я понять: ну где же правда?
куда же она делась? может и случайно
всё это было? и ты сделал выбор.
какого не хотелось, но ты - киборг.

душить морально можешь и на расстояньи
и незачем тебе всемирное признанье
ведь за тобой слежу не я. другие есть глаза.
и снова - по щеке опять слеза...

- что-то случилось? - нет, да все отлично,
вот это то, что я могу сказать и лично.
без коментов излишних и прелюдий
моя душа как весь осиный улей

кипит, бурлит, но нету с того толку.
болтаю ни о чем я без умолку...
хочу серьезно я сказать - не получается.
и сердце из оковов вырывается

щемит, болит, но и не умолкает...
а рядышком со мною жизнь стихает.
быть может не увидимся мы завтрашнего дня,
но это все наверно полная фигня.

люблю. и что? незнаю дальше
что говорить.попробую как раньше
и улыбнусь, продолжу разговор,
твой взгляд украл все сердце, аки вор

нет слов. ноу коментс. ненадолго.
лишь подожду когда уйдет тревога
забуду ненависть твою и битвы.
и снова я чиста после молитвы...

@темы: my poems ("Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине - нелепость."....)

URL
19:31

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Уникати, злитись, вдавати, що все пофіг, зникати кудась і казати "мені так добре"... Я вже майже повірила, що тобі дійсно добре. А насправді...Насправді я просто не помітила, що це була відповідь на всі мої байдужі вчинки, погляди, слова. Я переконала тебе в тому, що в мене все просто супер і до тебе нема ніякого діла. Навіщо??? Хотіла показати яка я сильна, незалежна і як обходжусь без тебе. Егоїзм? Гордість? Страх не відчути взаємності? Просто ДУРІСТЬ!

ну і що)) вже нічого) переболіла, пререпсихувала... хоча образливо було не почути від тебе НІ СЛОВА після конкурсу...) а я думала, ми принаймні друзі....)))

@темы: С кем поведёшься - так тебе и надо.

URL
воскресенье, 19 апреля 2009
16:21

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
ІДУ НА ПАСХУ В єврейському стилі... це має бути цікаво...) головне білі штани не вимазать...)

URL
суббота, 18 апреля 2009
17:08

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
От блін, дивують мене деякі люди. Такі смішні, що якби не мусила їх хоч трошки поважати, то розреготалася б прямо в очі.
"Я заставлю себе не закохуватись в нього...!"(автор - Чупа. на жаль чи на щастя, її нема на цьому сайті)
Ну як? НУ скажіть мені на милість, як можна примусити себе закохуватись чи не закохуватись в когось?
Якби так можна було б, то в світі була б ідилія, нірвана. А потім - хаос! А чому??? Бо жінок більше. Зато не було б демографічних проблем. І ше зникла б грандіозна проблема світового жіноцтва - симпатичні геї))))))))(Я знаю одного такого, така лапуся, а його хлопці пруть )

А шо б було, якби всі мрії збувались???
(Зараз по сценарію мало би залунати таке злосне АХАХАХАХА)
У всіх дівчат був би 3-4 розмір грудей при тяжкій формі анорексії. Ото б весело було)
А ше всі би сталм тупими,бо ж хто сьогодні любить вчитись?
Зато зразу б всі стереотипи пропали і блондинки б перестали бути обділеними і всезагальним посміховиськом.
А ше, в мене є думка, що мрії не мають збуватись! От так!!!
Просто, скільки мрій збувалось, тішилась день-два-тиждень і все. Клямка. Ставало нецікаво! І чомусь сумно. Втрачаєш мрію (то пофіг, шо вона збулась і я мала б тому тішитись) і втрачаєш шматочок сенсу життя.
Маю одну мрію. Та блін, не одну, але одну таку конкретну, дурнувату, таку симпатичну і старшу, таку чудову, добру, щиру і веселу.. а толку з того.................

@музыка: 30 Grand theft autumn - Where is your boy

@темы: Глупость свежесмороженная.

URL
16:35

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
ти все ж втекла і здалась!
ти слабка і самотня!
ти полонена у своєму уявному світі!! наївність не дає тобі ступити крок у реальність!
відпусти все...кинь за течією...нехай пливе собі...а ти...ти просто випливи з води і стань на землю!! схаменись!!
ти можеш бути лише собою!ти ніколи не станеш іншою, нею!!!


URL
16:19

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
У мене Депресія!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мені так погано.....................
Я нікого не хочу бачити, нічого чути, і нічого не хочу робити........
Мені так самотньо, мене ніхто не любить :mad:


URL
15:55

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Вы, мои стихи, к нему летите,
Потревожьте неглубокий сон,
И в его видения вплетите
Нежный колокольчиковый звон,
Искры пролетающей кометы
И костра мерцающего дым,
Он прекрасней всех чудес планеты,
Расскажите, как он мной любим...

URL
14:37

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
моє кохання, ти що плачеш?
я сподіваюсь, ти колись пробачиш...
вона пішла. вона не варта сліз.
ось, на серветку, витри ніс.

вона пішла. одне в тебе на думці,
а моє серце б"ється в муці
люблю ТЕБЕ... а ти - її...
за що - незнаю. вибір твій...

не говори. я й так все знаю...
як руки цілував і як тепер з відчаю
не знаєш що робити, як же жити...
ти цілий світ хотів їй подарити...

ти все поклав до її ніг....
ну а вона...їй байдуже. Та як ти міг?!
як ти не бачив, що їй все одно?
і не кажи, що вибору у тебе не було...

це разаз ти це знаєш, розумієш
коли вона стоптала твої мрії.
тоді ж тебе украли її очі...
являлися тобі у снах щоночі...

любив? та й любиш...а за що - не знаєш...
та що їй паралельно це тепер ти відчуваєш.
лікуйся друже, а я буду поруч.
клин клином вибивають і власноруч

заставлю я забути...може ти й не хочеш
але повір, себе ти сам же й мучиш!!!
ти закохаєшся ще раз. і це навік.
а їй все байдуже, і ти, й весь світ...

@музыка: Linkin Park - Numb (Piano)

@темы: my poems ("Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине - нелепость."....)

URL
пятница, 17 апреля 2009
19:15

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
він стояв на світанку і чекав лиш на неї...
в долонях - давно вже зівялі лілеї...
чекав. все ж думав вона повернеться.
чекав. дивився чи не обернеться.
та ні. це здалося. це марево зайве
хоча... нема надії. банально...
він так прихилився до ніжного серця,
він думав, від цього воно сколихнеться
проснеться кохання, яке не чекали
якому давно теплих слів не казали.
і він сподівався побачить ті очі
що в зорях ввижалися йому щоночі
ті сяючі, ніжні, задумливі зорі,
яскраві як небо, водночас прозорі...
побачить усмішку він мріяв, і руки
які обнімають його і всі муки
тікають лиш геть. і вона так прекрасна
забуде із ним що була так нещасна...
та це все лиш мрії. дивився услід.
і вітру здалося що трошки він зблід.
лиш дихання його здіймало вуста
тому що кохання - печаль не проста...

@темы: my poems ("Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине - нелепость."....)

URL
19:07

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
- Політаємо?
Янгол сидів на підвіконні, ятрячи ногами зоряну ніч. Біла завіска шлейфом стікала поміж чорних крил.
- Спокусник, - сказала я, обережно відсовуючи крило і пристроюючись поруч, - мені, що, руками махати?
- Ах, крила, - гмикнув Янгол. - Це ж камуфляж. Естетика, так би мовити.
Він смикнув плечима, і крила обсипалися оберемком сухого чорного листя. Вітерець, що казна-звідки взявся, поганяв листя по кімнаті і поніс у віконну темноту. Янгол з насолодою потягнувся. Тепер він був схожий на звичайного хлопчиська.
- Літати може кожен, - чомусь пошепки, немов повідомляючи велику таємницю, видихнув він, - треба лише зловити правильний вітер.
- А як взнати, який вітер правильний?
- Слухай. Серцем.
Однією долонею він обхопив моє зап'ястя, іншу ж здійняв до піднебесся, ніби хотів дотягнутися до мерехтливої зірки.
- Ну що, пішли?
- Пішли, - прошепотіла я. І світ вивернувся в стрімкий порив швидкості...


URL
четверг, 16 апреля 2009
19:25

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Перестань...
твои глаза...
Мои глаза...
В них просто разные коды...(с)

хвостате тепер саме...(
хм...ну що ж...
*в путь-дорогу*

@темы: С кем поведёшься - так тебе и надо.

URL
19:18

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
ДРУГЕ місце... я навіть не чекала... WOW!!!!!

URL
понедельник, 13 апреля 2009
17:15

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
Аплодисменти стихають...
Призи вкриваються пилом...
Переможців швидко забувають...
а переможених ще швидше....

намагаюсь себе заспокоїти..) в мене мандраж починається....((((

@темы: Как мало нужно для счастья, если учесть, что горе - от ума.

URL
суббота, 11 апреля 2009
14:34

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
НЕНАВИДЖУ ВІСТУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
познайомте мене з тим придурком що її придумав!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! уб"ю нафіг!!!!!!

URL
понедельник, 06 апреля 2009
18:08

I felt the rise of that old familiar feeling. I hated it. I welcomed it.
АААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
я не трус но я БООООООООООООООООЮСЬ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Господи, нашо я полізла на той ЛІЦЕЇСТ РОКУ????????????????
і вобще, де в мене така дурна ідея взялася????????
і нашо воно все мені треба?????
нагрузили мене по самісіньке воно і мене трусить!!!!!!
Я БОЮСЯ МІКРОФОНА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
я боюся говорити перед великим залом!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
а раніше це було для мене так просто................. а зараз ніби й нічого не змінилось, але..................... Я БОЮСЬ!!!!!!!!!!!!! боюсь шо не встигну зробить все до толку... Боюсь шо обману ожиданія людей, які хочуть щоб я виграла і підтвердила що 11Г завжди був найкращим............ і боюся підтвердити думку тих, які думають що я з цим не впораюсь.....

і я хочу справді довести всім що це можу зробити не Я а Отець Світів, в якому немає ні змін , ні тіні переміни...)


@настроение: я БОООООООООЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮсь!!!!!!!!!!!!!!!!!

@темы: Как мало нужно для счастья, если учесть, что горе - от ума.

URL