Вобщем, поняла я одну штуку…. Мені це було ТАК дивно……………. Так незвично… так що я боюсь що не зрозуміють мої друзі, які будуть читати цей запис он-лайн – вибачте, але… це правда. Просто……….. я ніколи в житті не була закохана. Ні разу. Але я любила і люблю. Маму, тата, братика, Свєтку, Саню, Юрку, Таюсю, Ірку, Юльку, Лєнку, Ольку, Ксюху, Людку, Аньку, Васю, Костю, Ніколя…….. навіть Надюху……. Люблю……. і цей список можна продовжувати. Це така знаєте любов – прив’язка, любов – дружба. Але я ніколи не була закохана… НІКОЛИ… справжніх почуттів НІКОЛИ не було………… це були просто соплі. Може хтось хоче назвать мене мазохісткою? І спитать нащо я тоді себе мучила? Вперед… не забороняю. Ваше право. Мені б самій було цікаво дізнатись відповідь на це питання.

ЗАШИБИСЬ!!!! оце як 1 скотина може зіпсувати весь день!!!
до кінця пятого урока я бігала по ліцею як соне4ко - літала як на крилах, не реагувала на язви і зауваження, все перводила в жарти, сміялась (до всіх, і навіть до тих кого звикла ігнорувати) ледь не співала. і ніякі уроки, і навіть 2 з фізики мені настрою не псували. а тут - бац! здавалось би, не варто і звертати уваги, просто пропустити повз вуха як вже звикла це робити, але.... не той випадок....

БЛІН!!!!! ну за шо??? я ж на ньому не зривалась... здається... і я його не грузила... здається.... ну і взагалі я до нього лише раз фиркнула!!!!! і то сьогодні!!!!! бо дістав!!!!!!!!!!!!!!!! і пообіцяла вмазать. наступного разу. ногою. по забороненому місцю. =)

от не буде в нього дітей потім - то згадає як мені хамив. згадає мене незлим (не факт) тихим (ще більше не факт) словом (сумніваюсь шо одним).

а я до того часу вже забуду що такий idiot був на світі.=))))))

ВИВОДОК 1: всі хлопці - пінгвІни!!!



а чого??? того що... вони не мають середини, а кидаються з крайності в крайність. вони не можуть вчасно зупинитись (принаймні, більшість з них). вони не вміють думать перед тим як говорить (теж не всіх стосується, але ПЕРЕВАЖНОЇ більшості). вони не мають границі між допустимим і забороненим (білін, і знов не всі. та шо ж це таке??????!!!!!!!!!!!!!!!).

ВИВОДОК 2: пінгвіни не всі. бувають винятки. але їх одиниці. і я їх знаю лише ... раз... (сістер) два....(констанция) три....(Юрка) чотири......(Вєталь) пять.................. а фіг вам, нема пятого!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...........

вони тупі самозакохані блондіни(брюнети, рижі, лисі). всі в якомусь змісті - ласточки (а як відомо - пінгвін це обожравшаяся ласточка). так.... ну тоді....

ВИВОДОК 3: а все ж таки.... кіндер пінгві я люблю......)))))))))))))))

Мої крила починають відростати))))
Я роблюсь щасливіша з кожним днем)))
Сьогодні купалась під райським водоспадом, відчувала прохолодні краплі на крилах.......
Прекрасне відчуття)))

я - одна з тих поганих речей, які стаються з хорошими людьми...

божевільний день...
дістало, що люди з простої послуги роблять таке, що аж страшно слухати...
чому вони не вірять у щирі безкорисливі вчинки???
чи це просто через вік???
можливо це мої бажання здійснюються, просто я цього ще не зрозуміла...
а взагалі мені байдуже до їхніх думок...
хай думають що хочуть...

Ти носиш крила в рюкзаці.
Минають дні,тижні,місяці.
А ти і далі стискаєш мрії у руці.
Ну нащо мучиш так себе?
Це ж тому сльоза стікає по щоці.
Відпусти їх.Загляни у себе.
Відкрий очі.Подивися в небо.
Перетвори мрії у реальність.
Втечи зі світу,що носить
згубну назву "віртуальність"

Твой выбор понятен - смелее, чувак, за бабочкой вслед на большую дорогу. Мне жаль что уходишь ты именно так, прости, я другая, другая немного....

Я не имею права быть с тобой,
но как мечтаю я тебя увидеть,
хоть невзначай услышать голос твой...
Мне без тебя не выстоять,не выжить...

Мучает совесть... Но иногда становится легче... Многие мои поступки необоснованы и глупы...
Уже плевать...
Поняла, что в моей жизни больше нет ничего яркого... В ней ничего не происходит... И от этого не легче...
Я сама ничего не делаю, чтобы хоть как-то скрасить своё одиночество, скуку и тоску...
Я забросила творчество... И как только берусь за ручку, понимаю, что не могу написать и строчки...
Это очень сильно угнетает и пугает...
Раньше мысли потоками лились на бумагу...
Сейчас же... Их много... Но я не могу их записать...
Да нет и желания... Пропал стимул... Пропало вдохновение...
Я бездарна... И ненужна...
Я пыль на древнем фолианте...
Надоело...
Надо брать себя в руки...

девочка взрослеет тогда, когда начинает красить глаза. с этого момента ей больше нельзя плакать...